ПОЛУЗІРСЬКИЙ НВКЧетвер, 04.06.2020, 09.58.19

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Головна » 2019 » Березень » 4 » Його життя - сама історія
18.34.01
Його життя - сама історія

Урок літератури  рідного  краю              10-11 клас

 

Тема.          "Його життя сама історія"

            Творчість Анатолія Миколайовича Дяченка

 

Мета.         Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом нашого

               земляка  Анатолія Миколайовича Дяченка, характеризувати

               його творчість, визначити основні мотиви творів;  виховувати

               громадянську позицію в учнів, гордість за видатних земляків

 

Обладнання.     Портрет А.Дяченка,  його твори, газетні дописи

 

Тип уроку.        Усний журнал

 

Епіграф.            "Анатолій Дяченко  -  справжня ходяча літературна

                      енциклопедія Полтави"  (Ю. Дмитренко)

 

                                                  ХІД УРОКУ

 

І.  Організація класу

ІІ.  Мотивація теми та мети уроку.

      Прекрасне село Мачухи. Багато працьовитих, розумних, талановитих  людей дала ця благословенна земля.  І один із тих – Анатолій Миколайович Дяченко.

ІІІ.   Вивчення нового матеріалу.

        1.  Слово вчителя.

     Наш земляк – Анатолій Миколайович Дяченко  -  літературний  критик, літературознавець, письменник.

 

Сьогодні проведемо урок – усний журнал для ознайомлення з його життєвим і творчим шляхом.

Перша сторінка усного журналу

" Я народився на Мачухівській землі" 

(учениця розповідає про життєвий шлях А.М.Дяченка)

 

     Народився Анатолій Миколайович Дяченко 22  березня 1925 року в селі Мачухи, тоді центрі  Мачухівського району Полтавського округу (нині  Полтавський район Полтавської області). В 1930 році   разом із сім'єю він переїхав до Полтави, де батько  навчався у музичному технікумі, працював  хормейстером і вчителем співів.

      Студентське життя згадується у книзі А. Дяченка "Якщо ти людина" (2001).       Після закінчення інституту (1950) перший навчальний  рік пролетів швидко в середній школі станиці Курская на  кордоні Ставропольського краю з Грозненською  областю. Місцева районна газета друкувала численні  дидактичні й публіцистичні матеріали молодого  директора школи А. Дяченка. 

          Знаменним для А.Дяченка став 1952 рік. У збірці  ''Прості люди" серед творів "молодих ставропольских  письменників" було надруковано його оповідання  ''Зустріч". Перша книжкова публікація! У рецензії на  збірку критик Н. Капієва писала: "Гарне маленьке  оповідання А. Дяченка несподіваною свіжістю сюжету,  світлим, радісним колоритом... На контрасті уявного і  дійсного побудовано твір, написаний енергійно,  економно і весело". Це був успіх молодого автора.  

     А роки йшли. В архіві, у блокнотах і записниках, у  пам'яті накопичувалися великі й цікаві матеріали, які  вимагали виходу. І така пора настала. Полтавські  літератори (ініціативна група в складі Ю. Дмитренка,  Ю. Погоди, В. Посухова, Ю. Рибникова, інших і,  звичайно, А.Дяченка) створили у 1991 році творчу  організацію — Полтавську спілку літераторів, яка  визначила головний напрям своєї діяльності:  забезпечити обдарованій літературній громадськості  вихід до читача через книжковий і газетно-журнальний  друк. Для цього було обрано раду ПСЛ, відповідальним  секретарем якої став А.М. Дяченко, увійшовши також і  до редакційних колегій періодичних видань  новоутвореної спілки.

      За досить короткий термін письменник прийшов до  читача з такими, крім уже названих, книгами, як "Я син  ворога народу" (2000) — автобіографічна повість, "За  горами гори" (2002) — оповідання й повість про Велику   Вітчизняну війну, "Дядя Степа в Пятигорске" (2003) - цікава й весела розповідь про зустрічі у студентські роки  з дитячим письменником, байкарем С. Михалковим,  "Полтава моя — це поезія й проза" (2004) - белетризована розповідь про рідне місто, щедро  ілюстрована. У 2004 році "За книжки останніх років"  А.М. Дяченку присуджено літературну премію імені  Володимира Даля.

      Одночасно активно друкував свої твори у книжках,  що видавалися у Києві (вид. "Молодь", "Веселка"), у  науково-методичних колективних збірках Полтавського  державного педагогічного університету ім. В.Г.  Короленка, у щорічних альманахах "Голос ветерана",  збірках Полтавської спілки літераторів "Полтавський  сміхограй 2003" і 2004, в обласній "Бібліотечці учня,  викладача".

                          Друга сторінка усного журналу

«Анатолій Дяченко – справжня ходяча літературна

 енциклопедія Полтави»         (Ю.Дмитренко)

 

Слово надається  Ю.Дмитренку

 

                          Третя  сторінка усного журналу

         «Улюблений викладач, літератор, критик.»

 

Слово надається  Г.І.Радько

 

                       Четверта сторінка усного журналу

                «А.Дяченко – письменник»

 

Учениця характеризує твір  А.Дяченка

     «Я син ворога народу»

 

    Ось як про цей твір сказав Ю.Дмитренко:  «Нині вже багато  написано й надруковано книг про жорстокі сталінські репресії  проти українського народу. Здавалося, тема вичерпана. Але ж ні.

Час від час знаходять дорогу до читача нові твори. Найбільше,  звичайно, довіри до спогадів очевидців, як про терор часів культу, та і про  його пізні рецидиви.

               П’ята сторінка усного журналу

                    «Його життя сама історія»

 

Учениця характеризує твір  А.Дяченка

              «За горами гори»

 

Війна 1941-1945 р.р. дала безліч вражень фронтового й госпітального    будення, яке відбилося у книзі «За горами гори»  (2003 р.) та численних   творах в періодиці.

      Про війну 1941-1945 р.р. написано чимало художньої прози і мемуарів.

Але сюжетні твори, за основу яких взято конкретні факти, дати, в яких діють невигадані дійові особи, до того ж земляки – однополчани, зустрічаються не так часто.  Жанр оповідання – бувальщини, повісті – спогаду трудний і дається не кожному.

 

                           Шоста сторінка усного журналу

 «Книжка не тільки гарна, але й дуже потрібна українській школі»

                     (редакційний відгук  «Полтавської думки»)

 

        Дуже любив Анатолій Миколайович писати твори для дітей. Казки завжди були улюбленим жанром. Він разом зі студентами збирав казки у різних селах Полтавщини, обробляв їх. Продовжуючи активно друкуватися у періодиці різних рівнів, А.Дяченко працював і над книжками, готуючи їх до видання. Цьому сприяли відгуки на нову книжку:   доктор філологічних наук  П.П.Охріменко  писав у листі, що книга  «Чому у рака вирячені очі?» - чудова книжка, яка дається в житті не кожному літератору, а в редакційному відгуці  « Полтавської думки»  зазначалося: «Книжка не тільки гарна, але й дуже потрібна українській школі».

      Вашій увазі пропонується інсценівка казки  «Чобіток», записаної в Новосанжарському районі і обробленої  А.Дяченком.

 

                                          ЧОБІТОК

                              Українська народна казка

 

Дійові особи: 

Чобіток  -  старий поношений,

Мишка  

Жабка

Ящірка

Їжачок                               шукачі житла на зиму

Вужик

Ховрашок

Блоха 

            Лежав на узліссі під кущем нікому не потрібний старий поношений Чобіток.  Лежав ціле літо. Аж ось стало холодати.

Підбігла до нього Мишка: 

МИШКА. Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

ЧОБІТОК. Ніхто не живе. Заходь. Першою будеш.

                    (забігла Мишка, влаштувалася: сухо, тепло, затишно)

ЖАБКА. (підбігає до Чобітка) Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

ЧОБІТОК Мишка живе. Заходь . Другою будеш.

                   (заплигнула Жабка, влаштувалася:  сухо, тепло,    затишно. З Мишкою подружилася)

ЯЩІРКА.  (вибігаючи на галявину ) Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

ЧОБІТОК. Перша - Мишка, друга - Жабка. Заходь. Третьою будеш.

(шмигнула Ящірка, влаштувалася:  сухо, тепло, затишно. З Мишкою і Жабкою подружилася)

ЇЖАЧОК.  (до Чобітка)  Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

ЧОБІТОК.   Перша – Мишка, друга – Жабка, третя – Ящірка. Заходь і ти.

                     Четвертим будеш.

ВУЖИК.     (проповз на галявину)  Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

ЧОБІТОК      Перша – Мишка, друга – Жабка, третя – Ящірка, четвертий Їжачок.  Заходь і ти.  П"ятим  будеш.

                        (заповз  Вужик, влаштувався:  сухо, тепло, затишно.

                         З Мишкою, Жабкою, Ящірко., Їжачком подружився)

ХОВРАШОК.   (підбігає до чобітка)  Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

                    ЧОБІТОК.    Перша - Мишка, друга - Жабка, третя - Ящірка, четвертий -             Їжачок, п"ятий - Вужик. Заходь і ти - шостим будеш.

                                           (просунувся Ховрашок, влаштувався: сухо, тепло, затишно. З                Мишкою, Жабкою, Ящіркою, Їжачком та Вужиком подружився)

БЛОХА.     (стрибнула в Чобіток)  Чобіток, чобіток, а хто в тобі живе?

                                     ЧОБІТОК.   Перша - Мишка, друга - Жабка, третя - Ящірка, четвертий -               Їжачок, п"ятий - Вужик, шостий - Ховрашок.

                       Заходь і ти - сьомою будеш.

БЛОХА.    Ах, як тут сухо, тепло, затишно! Чудово! Дружити будем!

                    (Блоха вкусила Ховрашка. Смикнувся він і придавив Ящірку.

                      Відсахнулася Ящірка і Жабці на лапку наступила.

                        Рвонулася Жабка і Вужику на голову впала. Вужик назад        подався.  І Мишку до Їжачка притиснув.

Мишка (Вужику)     Ой, який ти слизький!

Вужик (Жабці)         Ой, яка ти холодна!

Ховрашок (Ящірці) А ти - кістлява!

Ящірка (Ховрашку) А ти - товстий!

Ховрашок (Мишці)  А ти - вертлява!

Жабка (Їжачку)         А ти – колючий

                                (почали сваритися мало не б»ються).

                                           Чобіток терпів, терпів просив та й по виганяв усіх надвір. А там   вітер, мряка, підморозило. Стали вони назад проситися, вибачатися.

ЧОБІТОК.    Раз не умієте у злагоді жити, не пущу!

                        (а тут і сніжок пролітати почав. Таки зжалився Чобіток, пустив  

                          їх до себе)

 ЧОБІТОК.    Ну добре. Заходьте вже. Та живіть у мирі, не сваріться більше.

                              (так до весни і жили вони тихо, мирно, у сухому, теплому)

                                   Невідомо тільки, чи й Блоха з ними залишилася.)

                                                      Кінець

               ІV.  Підсумок уроку.

                       Урок підходить до закінчення

                      Ви ознайомилися з життєвим і творчим шляхом видатного     земляка  Анатолія Миколайовича Дяченка.

1.   Назвати роки життя А.Дяченка     (1925-2008 р.)

2. Які твори письменника – земляка ви знаєте?

   («За горами гори», «Я син ворога народу»,  «Дядя Стьопа в П»ятигорську»,   «Хвалю й сварю кого люблю», збірка казок  «Чому  у рака вирячені очі»,  «Якщо ти людина»)

3.   Які казки А.Дяченка ви читали?

V.  Мотивація  оцінок

VI. Домашнє  завдання

                                       Написати твір  "Його  життя  сама  історія"

 

 

Категорія: Методична скарбничка учителя | Переглядів: 93 | Додав: ooo | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Березень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту
  • Освіта Новосанжарщини


  • Copyright MyCorp © 2020